Заплутані думки

Що вже було – того не повернеш

Я зрозумів:найбільше нас

вбиває саме те,

що ми так любимо, оберігаємо,

воно ж нас у труну кладе.

Повільно закриваю очі,

я вже за крок від заповітної мети,

та він…Він знов поринув в мої сни,

не відпускає; та чому? навіщо?

Я не потрібен ні йому, ні іншим.

Йому – бо змушую міняти звичний хід його життя,

а іншим – бо весь світ я б міг продати

За подих спільного з ним майбуття. Скачать полную версию