BigLib.info
» » » Дух пісні Якова-Турка в оповіданні Тургенєва «Співці»
Вернуться назад

Дух пісні Якова-Турка в оповіданні Тургенєва «Співці»

Торкаючись питання про ставлення російського народу до мистецтва, Тургенєв показує своє глибоке знання народної творчості. Спочатку Яків співав пісню «При долінушке стояла, калину ламала». Але в окремому виданні «Записок мисливця» письменник замінив її іншою – «Не один у полі доріженька пролягала». Сумне зміст цієї пісні більше відповідало його ідейно-художнього задуму: показати трагічну долю талановитого артиста з народу і винести суворий вирок існуючим суспільним відносинам. Дух пісні Якова-Турка був навіяний російської природою з її неозора широкими степами, що йдуть в нескінченну далечінь, життям могутнього, але закріпаченого народу, – ось чому в ній злилися воєдино «і молодість, і сила, і насолода, і якась захоплююче- безтурботна, сумна скорботу ».

Народна Русь з’явилася в «співака» і могутньою, і безсилою. Тургенєв не ідеалізує свого героя – носія кращих рис національного характеру. Залишаючись вірним дійсності, він протиставляє поетичному образу чайки, навіяному піснею Якова, картину п’яного розгулу, яким завершилося змагання. «… Все було п’яно, – з сумом зазначає автор, – все, починаючи з Якова. З оголеними грудьми сидів він на лавці і, наспівуючи осиплости голосом якусь танкову, вуличну пісню, ліниво перебирав і щипав струни гітари. Мокре волосся клаптями висіли над його страшно побледневші1 ‘/, обличчям ». Цією «невеселою» картиною Тургенєв хотів показати, що хвилини натхнення «народного співця» рідкісні і нетривалі, після чого він знову потрапляє під владу грубого побуту. Ця сцена сприймається як трагічний конфлікт справжнього мистецтва та рабської дійсності.

Висунувши на перший план у «співака» драматичну долю талановитого артиста з народу, Тургенєв тим самим поглибив ідейно-художній зміст оповідання. Тема згубного впливу кріпосницької дійсності на людську особистість надала розповіді нове значення, і по-новому побачилася доля його героїв: стало ясно, чому був такий забитий і заляканий боязкий чоловічок, чому спився і став пропащим людиною Оболдуй, а Моргач і цілувальник, навпаки, благоденствували .

У зв’язку з цим нового значення набула і фінальна сцена оповідання, що розповідає про селянське хлопчика Антропке (якого чекає принизливе покарання) і формально, здавалося б, не пов’язана з сюжетом твору. Насправді вона стала логічним завершенням ідейно-художнього змісту «Пєвцов». У ній Тургенєв ще раз звернув увагу читача на жахливе становище російського народу, коли над кожним з колиски і до могили тяжіє прокляття ганебного гніту і. різки.

По тону розповіді та утримання фінальна сцена перегукується з вступної частиною. «Невеселе» враження оповідача від розореної колотівкою виростає у фіналі до відчуття трагізму долі поневоленого народу. Опис колотівкою («бурих по-луразметаппих дахів будинків», «випаленої, запиленого нигонл, за яким безнадійно поневіряються худі, довгоногі курки», полувисохшего ставка зі «збитої набік греблею») і загального пияцтва з його «безладним, невиразним гамором», з вибухами «затятого сміху» носить соціально загострений характер. Ці картини пронизані гнівним протестом письменника-гуманіста проти рабського становища народу. Тургенєв вірив, що народ, в середовищі якого народжуються такі талановиті люди, як Яків, не може і не повинен жити як і раніше.

У духовному багатстві російського народу письменник бачив заставу його великого майбутнього. Ще більш повне і художньо закінчене втілення тема моральної сили поневоленого народу знаходить в оповіданні «Касьян з Гарною Мечі». Касьян представляє новий народний тип і стоїть дещо окремо серед селян із «Записок мисливця». У «Касьяну з Гарною Мечі» Тургенєв поетично відтворив тяжіння російської людини до мандрівництва і втечі від світу як однієї з форм протесту проти цього світу. Особистість незвичайна і дивовижна, Касьян шукає казкову праведну землю, де «живе всяк чоловік у достатку і справедливості ». Подібно Калінич, Касьян належав «до числа ідеалістів» і жив життям природи. Однак, на відміну від Калінича, стихійно сприймає красу природи, Касьян наділений невтомною жагою пізнання природи і людини, пристрасним прагненням до правди і соціально-етичному ідеалу. Те, що було намічено у «поетичній натурі» Калінича як приховане, потенційне початок, стає лейтмотивом характеристики Касьяна. Створенням образу цього мужика-правдошукача Тургенєв відбив вже почався процес зростання народної самосвідомості. Все в оповіданні «Касьян з Гарною Мечі» підпорядковане розкриттю оригінальної життєвої філософії і етики Касьяна, спорідненого мужикам Толстого («Війна і мир») і мандрівникам Некрасова («Кому на Русі жити добре»).
Скачать
Сочинения по русскому языку Торкаючись питання про ставлення російського народу до мистецтва, Тургенєв показує своє глибоке знання народної творчості. Спочатку Яків співав пісню
Оценок: 357 (средняя 5 из 5)
© 2014 - 2020 BigLib.info