BigLib.info
» » » Рецензія на повість Б. Л. Васильєва «А зорі тут тихі …» (3)
Вернуться назад

Рецензія на повість Б. Л. Васильєва «А зорі тут тихі …» (3)

“А зорі тут тихі …” – це повість про війну. Дія відбувається в роки Великої Вітчизняної війни. На одному із залізничних роз’їздів службу несуть бійці окремого зенітно-кулеметного батальйону. Ці бійці – дівчата, а командує ними старшина Федот Евграфич Басков. Спочатку це місце було тихим куточком. Дівчата іноді ночами стріляли по літаках. В один день сталося щось непередбачене. З’явилися німці. Переслідуючи їх у лісі, дівчата на чолі з Васковим вступають з ними в нерівний бій. Вони гинуть одна за одною, але лють і біль, бажання помститися допомагають Вас-Кову перемогти.

Вся повість написана легко, розмовною мовою. Завдяки цьому краще розумієш думки героїв і те, що вони роблять. На тлі жахливих подій травня 1942 року цей роз’їзд виглядає курортом. Спочатку це дійсно було так: дівчата загоряли, влаштовували танці, а ночами “азартно лупили з усіх восьми стволів за пролітають німецьким літакам”.

У повісті шість основних героїв: п’ять дівчат-зенітниця і старшина Васко.

Федотові Васкову тридцять два роки. Він закінчив чотири класи полкової школи, а за десять років дослужився до старшинського звання. Васко пережив особисту драму: після фінської війни його покинула дружина. Свого сина Васко витребував через суд і відправив до матері в село, але там його вбили німці. Старшина завжди відчуває себе старше за свої роки. Він добрий виконавець.

Молодший сержант Рита Осяніна вийшла заміж за “червоного командира” у неповні 18 років. Свого сина Аліка вона відправила до батьків. Її чоловік геройськи загинув на другий день війни, а Рита дізналася про це тільки через місяць.

Соня Гурвіч – сирота. Її батьки, швидше за все, загинули в Мінську. Вона в цей час вчилася в Москві, готувалася до сесії. У загоні вона була перекладачкою.

Галя Четвертак не знає своїх батьків. Її підкинули в дитячий будинок. Звикнувши оточувати всі таємничістю, вона змусила похвилюватися через це. Галя говорила усім, що її мама – медичний працівник. Я вважаю, що це була не брехня, а бажання, що видаються за дійсність.

Ліза Брічкіна була дочкою лісника. Одного разу до них у дім батько привів гостя. Ліз він дуже сподобався. Він обіцяв влаштувати її в технікум з гуртожитком, але почалася війна. Ліза завжди вірила, що завтрашній день настане і буде краще, ніж сьогодні.

Женя Комелькова, перша красуня роз’їзду, виросла в хорошій сім’ї. Вона любила розважатися, і в один прекрасний день закохалася в полковника Лужина. Він-то і підібрав її на фронті. У нього була сім’я, а Женьку за зв’язок з ним відправили на цей роз’їзд.

Одного разу дівчат перевели з передової на об’єкт (роз’їзд). Рита попросила послати туди саме її відділення, тому що звідти було легше добиратися до міста, де жили її батьки та син. Повертаючись з міста, саме вона виявила німців.

Майор наказав Васкову наздогнати диверсантів (Рита бачила двох) і вбити їх. Саме в цьому поході і розгортається основна дія повісті. Васко допомагає дівчатам у всьому. Під час зупинки на перевалі між ними панують дружні відносини.

З’являються німці. Виявляється, що їх шістнадцять чоловік. Васко відправляє Лізу назад на роз’їзд. Першою померла Ліза Брічкіна. Він потонув у болоті, повертаючись на роз’їзд: “Ліза довго бачила це синє небо прекрасне. Хриплячи, випльовувала бруд і тяглася, тяглася до нього, тяглася і вірила “. Вона до останньої миті вірила, що завтра настане і для неї.

Соню Гурвич застрелили, коли вона повернулася за забутим кисетом Васкова.

У Галі Четвертак не витримали нерви, коли вона сиділа з старшиною в дозорі.

Риту Осяніну поранило гранатою, і Женя загинула, відводячи від неї німців. Рита, знаючи, що її рана смертельна, вистрілила собі у скроню.

Разом з автором переживаєш ці смерті і біль Васкова, який зумів перемогти.

Повість написана дуже жваво, зрозуміло. На тлі війни показані оптимістично налаштовані дівчата. Перемога Васкова символізує перемогу росіян над німцями. Важко що дали, повну втрат перемогу.

У кінці повісті, в епілозі, Борис Васильєв показує пару героїв – Альберта Федотича і його тата. Мабуть, Альберт – це той самий Алік, син Ріти. Федот Басков усиновив його, ‘хлопчик вважає його справжнім батьком.

Це означає, що, незважаючи на всі труднощі і злигодні, російський народ живий і буде жити.

Дуже цікаво зображення природи. Красиві види, намальовані автором, відтіняють все, що відбувається. Природа як би дивиться на людей з жалем, участю, як би кажучи: “Нерозумні діти, зупиніться”.

“А зорі тут тихі …” Все пройдет, а місце залишиться тим же. Тихим, німий, красивим, і тільки будуть біліти мармурові могильні плити, нагадуючи про те, що вже пройшло. Цей твір служить прекрасною ілюстрацією до подій Великої Вітчизняної війни.

Ця повість мене дуже вразила. Перший раз я її читала, сидячи з носовою хустинкою в руці, тому що втриматися неможливо. Саме через це сильного враження, так що запам’ятався мені, я і вирішила написати про цей твір. Основна ідея цієї повісті – непереможність людей, які воюють за свободу Батьківщини, за праве діло.
Скачать
Сочинения по зарубежной литературе “А зорі тут тихі …” – це повість про війну. Дія відбувається в роки Великої Вітчизняної війни. На одному із залізничних роз’їздів службу несуть бійці
Оценок: 427 (средняя 5 из 5)
© 2014 - 2020 BigLib.info