BigLib.info
» » » Біблійні мотиви в ПОВІСТІ «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»
Вернуться назад

Біблійні мотиви в ПОВІСТІ «СОБАЧЕ СЕРЦЕ»

Повість «Собаче серце» належить до числа добутків, присвячених Москві, що описують складний, суперечливе післяреволюційний час. І разом з тим у ній порушені вічні, глобальні теми й питання, актуальні для людства незалежно від часових-просторово-тимчасових координат. М. О. Булгаков використав при створенні повісті безліч літературних алюзій і ремінісценцій (початок явно перегукується з поемою А. Блоку. «Дванадцять», манера зайвої деталізації – традиція Гоголя), але особливу вагомість і значимість оповіданню надають біблійні мотиви, що перекладають його у філософський план, що підкреслюють глобальність і загальнолюдський зміст проблем, що піднімають.

Одним з таких мотивів, що простежуються не тільки в «Собачому серці», але й в інших творах Булгакова (наприклад, «Майстер і Маргарита»), є побудова системи персонажів за принципом учитель – учень – зрадник (провокатор). Дійсно, професор Преображенський – учитель, головні риси якого – мудрість, інтелігентність, глибоке розуміння того, що відбувається в сполученні з певним науковим фанатизмом. Образ Преображенського даний практично цілком у релігійному висвітленні: від властивого прізвища до характеристик, які дають йому інші діючі особи, в основному Шаріка й Борменталь («творець», «божество», «жрець» і т.д.). З майже сакрального прізвища «Преображенський» зв’язана ще одна характерна деталь: дитинство і юність Шаріка що ходять у Преображенській застави, там же вмирає Чугункін (пивна «Стоп-Сигнал», як написано в щоденнику доктора Борменталя); ця деталь за принципом алогізму підкреслює абсурдність ідеї створення «нової людини», перетворення собаки в людину, «перетворення».

У системі персонажів доктор Борменталь – учень, щиро відданий учителеві й разом з тим ніколи до кінця його не розуміючий (ці якості характерні для всіх булгаковських «учнів» – згадаємо Левія Матвія й Івана Бездомного з роману «Майстер і Маргарита»)- Борменталь, подібно Левію Матвієві, намагається вести записи, фіксує на папері що відбувається, але Булгаков підкреслює нездатність доктора глибоко й об’єктивно осмислити реальність, довіряє йому оповідання лише на час і при цьому постійно вводить деталі (наприклад: «Професор Преображенський, ви – творець! (Ляпка)» – фраза із щоденника), внаслідок чого в читача створюється враження, що учень – ненадійний оповідач. Учень залишається відданим ідеї до кінця й сам доводить її до останньої крапки (зважується на зворотну операцію), але при всій своїй стійкості й завзятості він завжди духовно слабкіше вчителі саме тим, що намагається боротися з агресивними проявами зовнішнього світу, у той час як учитель пасивний і вірний своїм переконанням у силі добра й неможливості насильства. («Пещення єдиний спосіб, що можливий у звертанні з живою істотою», – говорить Преображенський.)

У повісті є й зрадник, і провокатор: Шарік і Швондер відповідно, причому Шарік – у буквальному значенні дітище Преображенський, дітище наукове, результат досвіду й у певному змісті учень, адже професор якийсь час намагається виховувати й учити Шарікова. Мотив зрадництва вчителі невдячним учнем підсилює враження трагізму від самого факту зрадництва через переклик з відомою ситуацією з Біблії. Події, що відбуваються у квартирі Преображенського, спроба втечі Шаріка в перший день, його втрата свідомості й пробудження нагадують легенду про відродження Лазаря. Біблійним є й мотив потопу, хоча він і переведений Булгаковим у комедійний план: невміння Шарікова звертатися з водопровідними кранами приводить дійсно до катастрофи, до «великого потопу», від якого страждає прекрасна квартира професора.

Той факт, що Шарік після відродження вимовляє знамените «абірвалг», у тексті обґрунтовується по-різному: сам Шарік оповідає про міліціонера, що стояв у початку слова, через що підбігати до магазина бути зручніше від «хвоста» назви; однак у своїх записах доктор Борменталь приводить іншу причину читання праворуч ліворуч – «перерва зорових нервів у собаки», але адже на початку повісті Шарік читає «сир» ліворуч праворуч, нормально, – значить, обидві точки зору ставляться Булгаковим під сумнів, тим більше що щоденнику Борменталя, як уже говорилося, автор довіряє мало! Читання праворуч ліворуч – натяк на іудейську писемність, своєрідна біблійна алюзія, що надає особливу значимість першому вимовленому вголос слову Шарікова.

І мабуть, самий очевидний мотив у повісті, що викликає асоціації з Біблією, – місце й час дії. Події відбуваються в грудні – березні, але основне дійство – операція й перетворення Шаріка – займає проміжок часу з 24 грудня (властиво операція) по 7 січня, тобто від католицького до православного Різдва. Місце дії – район вулиці Пречістінки, не тільки традиційне місце проживання інтелігенції, але в контексті повести – топонім, із самого початку придає оповіданню релігійне звучання, що перекладає його у філософський план.

В «Собачому серці» Булгаков не прагнув запам’ятати об’єктивне, реалістичне відображення дійсності; навпроти, створена їм картина гротескна, тобто будується на сполученні несумісних або полярно протилежних понять; трагічного й комічного, реального й абсолютно фантастичного, абсурдного. Біблійні алюзії постійно перериваються що знижують, комічними деталями, що змушують читача переосмислити все в сатиричному ключі. Релігійних мотивів не так багато, але всі вони відіграють значну роль у розкритті основної ідеї повести й одночасно передвіщають появу головного, фінального добутку М. О. Булгакова, де біблійна лінія стане самостійною, – роману «Майстер і Маргарита», роботу над яким письменник почне через два роки після завершення повісті «Собаче серце».
Скачать
Сочинения по зарубежной литературе Повість «Собаче серце» належить до числа добутків, присвячених Москві, що описують складний, суперечливе післяреволюційний час. І разом з тим у ній
Оценок: 429 (средняя 5 из 5)
© 2014 - 2020 BigLib.info