Велика бібліотека української літератури
Популярные материалы
» » » Електронний документообіг та використання ЕЦП при укладенні договорів

Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту Особливості електронного документоообігу За час життєвого циклу документ проходить різноманітні стадії і попадає до своїх виконавців у різних

Електронний документообіг та використання ЕЦП при укладенні договорів

Особливості електронного документоообігу
За час життєвого циклу документ проходить різноманітні стадії і попадає до своїх виконавців у різних якостях.

На етапі створення документу він не має юридичної сили і є проектом документа. Після того як документ створений - узгоджений, підписаний, затверджений, після того як поставлені печатки, проект стає власне документом і має з цього моменту і до завершення життєвого циклу юридичну силу, може використовуватись в якості доказу в суді і.т.д.
Слід зауважити, що мова йде саме про паперовий документ. Оскільки сьогодні, в національній правовій системі процедура експертизи відповідності, доказування в суді, система реєстрації підписів (підпису фізичної особи в паспорті) та печаток може поки що застосовуватись лише до документів на паперових носіях. Можливість застосування такої процедури і відрізняє паперовий документ від простого тексту на папері чи будь-якому іншому носії.
Як можна автоматизувати документообіг, якщо у випадку виникнення необхідності, неможливо буде відрізнити електронний документ від звичайного файлу? Як зробити, наприклад, копію з паперового документа відомо, відомо також, що копію можна нотаріально засвідчити, але як відрізнити електронну копію від електронного оригіналу, і чи є в цьому потреба?
Розмови про необхідність створення правової системи для надання відповідного статусу електронному документу тривають вже давно. Отож, що потрібно зробити? Необхідно розробити механізми накладення підпису і печатки на електронний документ, а також механізми їх реєстрації. Тобто, мова йде власне про додавання інформації до документу, що визначатиме його автентичність. Під автентичністю документа вважається підтвердження того, що змістовна інформація документа не була змінена з моменту його підписання, а сам документ підписаний справді відповідною особою.
Автентичність документу може бути доведена шляхом застосування електронного підпису. Тому, файл набуває юридичної сили документа лише після підписання його електронним підписом. При цьому алгоритми підпису повинні бути стандартизовані, а програмне забезпечення, що реалізує алгоритм, повинно мати відповідний сертифікат. Надійність сучасних криптографічних систем захисту, в тому числі цифрового підпису, цілком достатня і перевершує надійність експертних оцінок автентичності, наприклад, підпису чи печатки.
Якщо ж говорити про проблему оригіналу та копії, то цілком зрозуміло, що у випадку з електронним документом поняття оригінал і копія втрачає суть.
Що ж робити, поки відповідна правова система не створена і не має законів, що дозволяли б юридично посилатись на електронний документ? Вихід може бути знайдено, шляхом створення закритої (не пов'язаної з системами інших закладів) корпоративної системи електронного документообігу. Так, можна розробити низку договорів, угод, котрі будуть регламентувати права та відповідальність користувачів системи, особливості документообороту, визначати статус документа в системі.

б) Специфіка укладення договорів в електронній формі
Розвиток комп'ютерної мережі Інтернет призводить до виникнення нових правових явищ, що відображають специфіку її діяльності. Одним з таких явищ є договори, що укладаються в електронній цифровій формі. Наприклад, договір про надання провайдерських послуг, договір оренди дискового простору на комп'ютері провайдера (договір хостингу), а також традиційний договір купівлі-продажу у сфері електронної комерції.
Норми, що регулюють форму договорів містяться в діючому Цивільному кодексі на трьох ступенях: вони поміщені в главі 3 ("Угоди "), у главі 14 ("Виникнення зобов'язань"), а також у різних главах ЦК, присвячених видам договорів; у проекті Цивільного кодексу України: у главі 15 ("Правочини"), у главі 52 ("Укладення, зміна та розірвання договору"), а також в окремих главах, присв'ячених видам договорів; у Цивільному кодексі Російської Федерації в главі 9 ("Угоди"), у главі ("Укладання договору"), а також в інших главах.
Вищезазначені кодекси (проекти) зоріентовані на традиційний двочленний розподіл форми договорів (угод). Відповідно - це договори усні та письмові, а в межах письмових - вчинені в простій або нотаріальній формі.
У зв'язку з викладеним і об'єктивним існуванням угод, укладених в електронному вигляді, виникає безліч невирішених теоретичних і прикладних правових питань.
Очевидно, що договори, укладені в електронно-цифровій формі, варто відносити до розряду письмових угод. Тут слово "письмові" варто розуміти як інформацію, викладену за допомогою букв, але її носієм виступає не традиційно застосовуваний папір, а інший, специфічний, комлексний об'єкт. Електронно-цифрова форма є видом письмової угоди, відповідає всім її ознакам з врахуванням специфіки мережі Інтернет. Таким чином, електронно-цифрова форма - це вираження волі учасників угоди шляхом складання електронного документа, що відображає зміст угоди і скріплений електронно-цифровими підписами сторін.
При цьому відкритим залишається питання можливості ідентифікації сторін договору, укладеного в електронному вигляді. Встановити, що договір підписаний дійсно тими особами, що позначили себе в мережі Інтернет можливо лише за допомогою електронно-цифрового підпису. В зв'язку з цим, сьогодні дуже гостро стоїть проблема розробки і прийняття Закону "Про електронно-цифровий підпис". Прийняття цього правового документа дозволило б додати стійкість договірним відносинам, що виникають у глобальній мережі Інтернет.
Проект Цивільного кодексу України і Цивільний кодекс Російської Федерації містять норми, що згадують про застосування електронно-цифрового підпису при здійсненні угод.
Проект ЦК України в статті 198 дублює положення статті 160 ЦК Росії. Там встановлено, що використання при здійсненні угод факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках і в порядку, передбачених законом, іншими правовими актами або угодою сторін. Однак, тут дотримана певна пересторога: використання цього способу визнається прийнятним, якщо в законі, чи іншому правовому акті, або в угоді сторін буде встановлена сама можливість подібних підписів і визначений їхній порядок.
Порушення хоча б однієї з цих вимог може служити достатньою підставою для заперечення договору.
Електронно-цифровий підпис є лише елементом електронно-цифрової форми договору, положень же, присв'ячених безпосередньо їй, ні проект ЦК, ні ЦК Росії не містить. Варто доповнити проект ЦК необхідними положеннями про електронно-цифрову форму угод або прийняти окремий Закон "Про електронний документообіг".

в)Затвердження договору електронним цифровим підписом
Договір повинний бути затверджений сторонами. Виходячи зі специфіки електронного документа, його неможливо підписати у звичному значенні цього слова (тобто поставити на ньому власноручний підпис). Для електронного документа більш підходить електронно-цифровий підпис, використання якого допускається в деяких випадках в якості аналога власноручного підпису.
Електронно-цифровий підпис являє собою набір символів, що генерується по спеціальному алгоритмі в результаті "змішування" тексту документа й особистого коду особи, що підписує документ. Електронно-цифровий підпис пов'язує конкретний електронний документ із конкретною особою, точніше, з одним, лише відомим їй кодом. Як вже говорилося у попередньому розділі, якщо змінити документ, підписаний електронно-цифровим підписом, тобто замінити в ньому хоча б один символ, то підпис не буде збігатися. Перевірити дійсність підпису можна за допомогою тієї ж програми. При цьому, стійкість до підробки в електронного підпису є набагато вищою, ніж у власноручного. Якщо в середньому ймовірність висновку експерта по питанню про дійсність власноручного підпису складає 65-70%, то для електронного підпису теоретична ймовірність підробки може досягати 10-21%, якщо звичайно ж не мати доступу до конфіденційного коду. Сказане дозволяє зробити висновок про те, що електронно-цифровий підпис одночасно вирішує завдання підписання і верифікації документа. Таким чином, виходячи з теоретичних міркувань, складання електронних договорів є можливим.
У деяких сферах господарської діяльності використання електронних документів і електронно-цифрового підпису прямо передбачено законодавством. Особливе поширення електронні документи одержали в розрахункових відносинах.
При оформленні договірних відносин в електронному вигляді, сторони одержують наступні переваги. По-перше, екземпляр договору може передаватися по електронній пошті, тобто з одного кінця країни в іншій усього за кілька хвилин. По-друге, при наявності електронного підпису сторона-відправник ніколи не доведе, що конкретний документ нею не підписаний (він або підписаний стороною свідомо, або ж в результаті грубої необережності). По-третє, ніхто не зможе надіслати від чужого імені підроблений документ. По-четверте, такий документ не можна підробити.

г) Використання електронних документів в якості доказу
Окремі проблеми будуть виникати при судовому розгляді спорів, що випливають з електронного договору. Сторони можуть пред'вити суду роздруковані копії документів і електронного підпису, але перевірити дійсність підпису можна лише при використанні ЕОМ. Таким чином, суд повинний безпосередньо використовувати ЕОМ для перевірки дійсності документів, або призначити відповідну експертизу. Для електронного документу поняття "оригінал" у традиційному значенні навряд чи вдастся застосувати. Адже два файли, що містять той самий документ абсолютно ідентичні. На відміну від паперових документів, електронні документи практично не пов'язані з матеріальним носієм (дискетою), тому що матеріальний носій у даному випадку практично не зберігає слідів, що ідентифікують автора документа. Цінність має лише інформація, що є на дискеті. Оригіналом очевидно буде будь-яка незмінена копія такого документа. Будь-яке пред'явлення електронного документа на паперовому носії буде лише копією.
Судочинство по справах, у яких в якості доказів фігурують електронні документи, не одержало належної регламентації в процесуальному законодавстві і юридичній науці. Наприклад в Росії документом, присвяченим електронним документам є лист ВАС РФ "Про окремі рекомендації, прийнятих на нарадах по судово-арбітражній практиці" від 19 серпня 1994 р, № З1-7/ОП-587 (Вісник ВАС РФ № 11 1994 р). Однак, рекомендації, висловлені в цьому листі викликають більше питань, аніж ясності.
Так, у Рекомендаціях говориться про те, що "у тому випадку, якщо сторони уклали і підписали договір за допомогою електронно-обчислювальної техніки, у якій використана система цифрового (електронного) підпису, вони можуть пред'являти в арбітражний суд докази по спору, що випливають з цього договору, що також завірені електронним цифровим підписом". По-перше, виникає питання, чи можливе пред'явлення доказів, що завірені електронним підписом, якщо договір складений у паперовій формі, або ж, якщо між сторонами відсутні договірні відносини. По-друге, не ясно, чиїм підписом повинні бути завірені докази, щоб відповідати ознаці допустимості: підписом особи, що безпосередньо надає доказ у суд, або ж автора документу.
У Рекомендаціях вказується також, що "якщо між сторонами виникла суперечка про наявність договору й інших документів, підписаних цифровим (електронним) підписом, арбітражному суду слід вимагати від сторін виписку з договору, у якому зазначена процедура порядку узгодження розбіжностей, на якій стороні лежить тягар доведення тих чи інших фактів і вірогідності підпису". Як правило, з договору не можна зробити висновок про те, на який зі сторін лежить тягар доведення тих або чи інших обставин. Якщо особа володіє документом, що надійшов до неї з боку протилежної сторони, то вона повинна пред'явити такий документ, разом з електронним підписом автора, тобто протилежної сторони). Якщо ж особа заперечує наявність або своє авторство по відношенню до пред'явленого документа, вона повинна пред'явити докази підробки електронного підпису. Крім того, виникає питання як представити виписку з договору, якщо виник сумнів про його наявність.
"У випадку відсутності в такому договорі процедури узгодження розбіжностей і порядку доведення автентичності договору й інших документів, а одна зі сторін заперечує наявність підписаного договору й інших документів, арбітражний суд вправі не приймати в якості доказів документи, підписані цифровим (електронним) підписом", вказується далі в Рекомендаціях.
Зазначену рекомендацію навряд чи можна вважати доцільною у практичному використанні, адже, як уже вказувалося раніше, електронний підпис є дуже надійним засобом ідентифікації автора документа. Очевидно, є сенс у прийнятті подібних доказів та їх оцінці нарівні з іншими доказами у справі, і в першу чергу виходячи з критерію відносності. Наприклад, особа, що пред'являє електронний документ, що вірогідно підписаний іншою/протилежною стороною, повинна довести, що документ виходить саме від цієї сторони. У протилежному випадку такий документ дійсно не може розглядатися в якості доказу. Отож, лише в цьому випадку такий доказ може бути відхилений судом. Здається, що в цілому Рекомендації невиправдано обмежують сферу застосування в якості доказів (і побічно в якості способу формування відносин сторін) такого засобу доведення, як електронний документ.

д) Процедура укладення електронного договору
На практиці процедура укладання електронного договору буде виглядати наступним чином. Особа, що бажає укласти договір, направляє підписану оферту майбутньому контрагенту. Оферта - це файл із текстом договору і файл, що мітсить електронний підпис. Адресат одержавши оферту підписує її і направляє оференту файл електронного підпису, або ж свій підписаний варіант умов договору. Далі виникає логічне запитанння: як підписати електронний документ? Як вже було зазначено, процедура підписання електронного документа відбуавється за допомогою спеціальної програми. Та ж програма може перевірити і справжність підпису на документі. Таких програм існує безліч. Зручною є методика підтвердження документів на прикладі програмного пакету PGP (Pretty Good Prіvacy), виробництва компанії Network Assocіatіon. Програма PGP - це криптографічна програма, тобто програма, що використовється для шифрування даних. За допомогою цієї програми можна зашифрувати і підписати повідомлення, або лише зашифрувати чи підписати його. З метою некомерційного використання програма доступна безкоштовно. Для того, щоб законно використовувати її в комерційній діяльності, необхідно зареєструватися і заплатити програмісту невелику суму.
Програма PGP використовує два парних ключі: відкритий і закритий, котрі представляють собою блоки тексту, між якими існує визначена математична залежність. Відкритими ключами Ви обмінюєтесь з контрагентом. За допомогою чужого відкритого ключа можна зашифрувати повідомлення так, що його розшифрує тільки власник парного закритого ключа (самі ж ви ніколи не розшифруєте щойно зашифроване чужим відкритим ключем повідомлення), а також перевірити дійсність підпису під повідомленням, що відправлене від імені контрагента. За допомогою Вашого закритого ключа, що залишається у Вас, можна розшифрувати адресоване Вам повідомлення, що зашифроване Вашим відкритим ключем, а також підписати документ.
При використанні програми PGP, а також аналогічних криптографічних програм, необхідно попередньо обмінятися відкритими ключами. Якщо ж відкритий ключ потрапить до третіх осіб, шкоди сторонам це не принесе, тому що за допомогою одного відкритого ключа можна тільки зашифрувати (але не підписати!) повідомлення, що розшифрує лише власник парного відкритого ключа, або перевірити дійсність підпису незашифрованого документа. Сторони повинні зобов'язатися не розголошувати свої закриті ключі і паролі доступу до них і нести відповідальність за їхнє розголошення. Усі документи, що підписані стороною, повинні вважатися вихідними від цієї сторони, якщо вона не повідомить контрагента про розголошення ключа і пароля до них.

е) Укладення електронних договорів за допомогою ЕОД
Укладання електронних договорів відбувається за допомогою електронного обміну даних (ЕОД). Згідно п. b ст. 2 Типового закону ЮНІСІТРАЛ про електронну торгівлю, ЕОД - це електронна передача інформації з одного комп'ютера на інший з використанням погодженого стандарту структуризації інформації.
Зважаючи на існуючу практику можна говорити про те, що існують наступні способи укладення договорів за допомогою ЕОД:
1) Для укладання договору оферент розміщає публічну оферту на сервері, що підключений до мережі Інтернет. Будь-яка особа, що бажає укласти такий договір у відповідності до запропонованих умов, акцептує оферту шляхом заповнення форми договору і підписання. Якщо предметом договору буде надання послуг, майнові або немайнові блага, що мають еротичний зміст, то в такому випадку оферент попереджає, що договір не може бути укладений з особами, що не досягли 18 років.
2) Після переговорів сторони підписують договір за допомогою ЕОД. При цьому договір існує тільки у виді запису на комп'ютері. В даному випадку сторони, як правило, використовують для підписання договору електронний підпис, або його функціональні еквіваленти.
3) Користувачі спеціалізованої інформаційної мережі укладають між собою договори відповідно до правил, що встановлені власником даної мережі. Прикладом є договори на ринку короткострокових міжбанківських кредитів, що укладаються через електронну систему "Reuter Dealіng", власником якої є компанія "Reuter Lіmіted". Документ, що містить необхідні умови такої угоди і підтверджуючий факт її укладення включає загальноприйняті в системі "Reuter Dealіng" скорочення, а також неофіційний діалог між дилерами. В якості аналогів власноручних підписів сторін, слугують коди користувачів системи "Reuter Dealіng" і код дилера.
Основними проблемами, що виникають при укладенні договорів за допомогою ЭОД є:
а) складність визначення місця укладення договору. Це питання виникає не лише коли контрагенти є резидентами різних держав. Адже оферент може розмістити оферту не тільки на сервері, що знаходиться на території держави, резидентом якого він є, але і на сервері, що розташований у будь-якій точці земної кулі. Акцептант може відправити акцепт із портативного комп'ютера знаходячись, наприклад, в дорозі (з борта літака, морського судна і.т.д.).
б) доведення факту укладення договору, збереження і незмінність даних, що становлять текст договору. Не допустимо, щоб факт укладення договору заперечувався правоохоронними органами лише на тій підставі, що він представляє собою комп'ютерний запис даних. При визначенні наявності договору, окрім інших можуть враховуватися наступні фактори: потужність устаткування, що використовується кожною зі сторін; характер їхньої комерційної діяльності; частота укладення комерційних угод між даними сторонами; вид і обсяг угоди; вимоги до підпису в конкретній правовій системі; можливості систем зв'язку; набір процедур дійсності, що встановлюються посередниками і їхнє виконання сторонами; дотримання торговельних звичаїв і практики; види страхування від несанкціонованих повідомлень і.т.д.
в) конфіденційність даних тексту договору. Організація, що володіє інформаційною мережею повинна встановлювати стандарти безпеки, що повинні дотримуватись сторонами, у протилежному випадку можна говорити про презумпцію збереження цілісності і конфіденційності даних.
Зовнішньоторгівельні договори, що укладаються в Інтернеті можна поділити на два види:
1) Договори, що укладаються за допомогою Інтернету, як засобу зв'язку, тобто як аналога факсу і.т.д.
2) Договори, що укладаються в Інтернеті, як у правовому просторі.
Укладення договорів другого виду характеризується низкою ознак.
По-перше, при збереженні прийнятого в усьому світі порядку укладення договорів (оферта-акцепт), особливістю таких договорів є їхня електронна форма. Як правило, оферта представляє собою проект договору, розміщений на Web-сервері оферента для публічного ознайомлення з ним. Акцепт виражається шляхом внесення в проект договору умов, прийнятих оферентом у редакції акцептанта і зазначення даних, що ідентифікують акцептанта. Наприклад, згідно ст. 1116 ГК Білорусі, форма зовнішньоторговельного договору за участю юридичної, або фізичної особи Республіки Білорусь незалежно від місця укладення повинна бути письмовою. У ст. 12 Типового закону про електронну торгівлю, що прийнятий ЮНІСІТРАЛ у 1996р. і рекомендований Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН №51/162 від 16.12.1996 р, пропонується визнати юридичну чинність, дійсність і позовну силу договорів, що укладені в електронній формі. Згідно ст. 11 Закону Республіки Білорусь про електронний документ, договір, укладений в електронній формі, за юридичною силою прирівнюється до договору, що укладений в письмовій формі. Однак особливості електронної форми й Інтернету обумовлюють особливості правового регулювання питань укладення договорів. Можна констатувати, що сформувався правовий звичай, згідно з яким в якості підпису при укладенні платних договорів використовується номер кредитної картки, а у відносинах між давніми партнерами - електронний-цифровий підпис. Часто при укладенні договорів на безкоштовне одержання в Інтернеті певного блага (товару/послуги) допускається вказівка псевдоніму споживача. Якщо ж відповідно до договору споживач одержує благо в матеріальному, а не у віртуальному просторі, то споживачу слід вказати своє правдиве ім'я, в протилежному випадку він не зможе довести, що благо надається йому.
По-друге, значна частина договорів укладається програмами-роботами без участі людини. У матеріальному просторі є поширеним використання автоматів при висновку публічного договору, наприклад, автомат продажу сигарет і.т.д. В Інтернеті також застосовуються електронні аналоги автоматів - роботи. Програми-роботи допомагають скласти, укласти і прийняти до виконання договір. Це в деяких країнах породжує невизначеність щодо питання дійсності договорів, що укладені програмами-роботами без фізичної участі людини, у зв'язку з чим виникають сумніви щодо волевиявлення особи. Ці сумніви грунтуються на тому, що (1) програма-робот могла дати збій, або (2) до програми-робота був несанкціонований доступ, результатом чого стало укладення спірного договору на невигідних для власника програми-робота умовах. Отож, дії робота повинні відповідати волевиявленню його власника. Несанкціонований доступ може бути доведений, що і слугуватиме основою для визнання договору недійсним. Тому допоки не доведене інше, договір повинен визнаватися таким, що містить правдиве волевиявлення сторін.
При застосуванні нейронних мереж, що симулюють поведінку людини в умовах обставин, що часто змінюються, стало можливим створення не просто програм-роботів, що допомагають людині позбутися від виконання одноманітної роботи, що не вимагає мислення, а програми, що здатна самостійно приймати рішення на основі вміщених у них даних і фактичних даних, що існують на момент ухвалення рішення. Отож, комп'ютер, котрий використовує дану програму може пройти "Тест Тюрінга" ("Turіng test") на антропоморфізм. В даному випадку закономірно виникає питання про волевиявлення в укладеному договорі, чиє воно - власника програми-робота, чи власне самої програми. У цьому випадку, використовуючи аналогію права можна визнати програму-робота, в якості кібер-представника, що здійснює юридичні дії від імені свого власника, а отже, воля, виражена в договорі, - це воля власника програми-робота.
По-третє, укладання договорів в Інтернеті має транснаціональний характер, а тому попадає в сферу правового регулювання міжнародного приватного права. При вирішенні колізій про застосування права до порядку укладання договору часто використовується поняття місця (місце укладання договору, місце перебування, місце проживання). В даному сенсі існують труднощі, пов'язані з укладенням договорів в Інтернеті. І справді, важко визначити місце укладення договору в Інтернеті. У матеріальному просторі все просто - оферент і акцептант зустрілися у визначеному місці, і вказавши його, підписали договір у вигляді єдиного документа, або обмінялися документами, що містять оферту і акцепт. Як правило, якщо Web-сервер, на котрому розміщений бланк договору або ж програма-робот, не належить оференту, то він не знатиме на території якої держави фактично буде укладений договір. У цьому випадку необхідно використовувати загальне правило, якщо не зазначене місце укладання договору, то ним визнається місце проживання фізичної особи або місце перебування юридичної особи оферента.

є) Електронна форма договору в міжнародній торгівлі
В даний час широкий розвиток одержала міжнародна торгівля. Суб'єкти цивільних правовідносин все частіше використовують альтернативи методів зв'язку і збереження інформації на паперових носіях.
Можна констатувати збільшення числа угод у міжнародній торгівлі, що відбуваються за допомогою електронного обміну даних та інших засобів зв'язку. Цим зумовлена та увага, що приділяється електронній торгівлі, як законодавцями багатьох економічно розвинутих країн, так і міжнародними організаціями, що займаються уніфікацією законодавства по міжнародній торгівлі
На глобальному рівні, існувала менша кількість проблем у використанні даних, що існують у вигляді комп'ютерних записів, в якоcті засобу доведення при розгляді господарських спорів. Однак, використанню комп'ютерів і телезв'язку "комп'ютер-комп'ютер" у сфері торгівлі перешкоджала вимога, про те, щоб письмові угоди повинні бути підписані або знаходитись в паперовій формі.
У доповіді зробленій на вісімнадцятій сесії Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі в 1985 році, і в резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 40/71 від 11.12.1985 р. уряди і міжнародні організації були покликані вживати заходи, з метою забезпечення правового захисту у контексті широкого використання автоматизованої обробки даних у міжнародній торгівлі.
Як відомо, однією з умов дійсності угод є форма угоди, тому що важливою ознакою угоди є воля її учасників, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, а форма угоди - спосіб вираження цієї волі.
Угоди укладаються в двох формах: усній або письмовій. Кожна з форм має різновиди. Різновидами усної форми є власне усна, конклюдентні дії, мовчання. Різновидами письмової є проста письмова; письмова нотаріально засвідчена; електронна форма. Електронний документ на машинному носії прирівнюється до документа на паперовому носії і має однакову з ним юридичну силу. Такий підхід до визначення юридичної сили угоди, зробленої в електронному вигляді, передбачає, що укладення угоди в електронній формі, як і укладення угоди в простій письмовій формі, передбачає вираження волі суб'єкта за допомогою письмової мови, шляхом складання документа, що виражає її зміст, що підписується особою чи особами, що укладають угоду, або ж відповідними уповноваженими ними особами.
Однак укладення угоди в електронному вигляді характеризується певними особливостями:
1) вона повинна мати структуру, встановлену законодавством, і містити реквізити, що дозволяють її ідентифікувати;
2) вона повинна бути пред'явленою у прийнятній формі для сприйняття.
Виділяють наступну структуру електронного документа:
1. Загальна частина документа, що повинна містити інформацію, що складає зміст документа, інформацію про адресата.
2. Особлива частина документа складається з одного або декількох електронних підписів.
Вимога про прийнятну форму для сприйняття зумовлює необхідність класифікувати форму пред'явлення інформації. Виділяють дві форми вираження: внутрішню і зовнішню. Формою внутрішнього пред'явлення електронного документа є запис інформації, що складає електронний документ, на носії інформації комп'ютера (мається на увазі також і інші електронні пристрої, що дозволяють записувати, зберігати, обробляти, відтворювати і передавати інформацію), виражену у вигляді двозначних чисел. Формою зовнішнього пред'явлення електронного документа є відтворення електронного документа на моніторі, на паперовому або іншому відокремленому від машинного носія матеріальному об'єкті, що доступний для візуального огляду (без додаткових технічних пристосувань) і прийнятній формі для сприйняття.
Таким чином, можна говорити про те, що електронна форма угоди відповідає обов'язковим вимогам, що висуваються до простої письмової форми угоди:
1. Угода в електронній торгівлі міститься в обміні документами за допомогою електронного зв'язку, що дозволяє вірогідно встановити, що документ виходить від сторони за договором. Дані документи складені у вигляді комп'ютерного запису, тобто в електронному вигляді.
2. Електронний документ підписується особою, що укладає угоду, або відповідним представником сторони. В якості підпису при укладенні угод у сфері електронної торгівлі використовується електронно-цифровий підпис або інший аналог власноручного підпису.
Звичайно, що можна відобразити графічний варіант власноручного підпису за допомогою визначених електронних пристроїв. Однак його застосування недоцільне, тому що адресат, котрому адресований електронний документ, повинен мати програмне забезпечення, щоб дозволило відобразити графічний варіант підпису відправника. До того ж сучасне програмне забезпечення дозволяє суб'єктам електронної торгівлі створювати шаблони електронних документів і розміщати їх у своїх електронних магазинах, роблячи їх доступними для клієнтів. І клієнту залишається лише заповнити встановлену форму договору і вказати засіб, що дозволяє його ідентифікувати. Наприклад, при укладанні договору купівлі-продажу через Іnternet замість підпису покупця використовується номер його кредитної картки встановленого зразка.
У відповідності зі ст. 7 Модельного закону ЮНІСІТРАЛ про електронну торгівлю: затв. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 51/162 від 16.12.1996 основними вимогами до аналогу власноручного підпису, є:
1) він повинен вірогідно ідентифікувати учасника електронної угоди;
2) він повинен підтверджувати інформацію, що міститься в повідомленні даних;
3) він повинен гарантувати забезпечення досягнення мети угоди.
Хотите создать по-настоящему уникальный и прибыльный интернет-магазин, который будет привлекать клиентов?
Создание интернет-магазина поможет вам стремительно развивать свой бизнес, увеличить количество продаж, а самое главное, получать высокую прибыль!
Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика
© 2014 - 2017 BigLib.info — это сокращение от Big Library (большая библиотека).
Целью создания этого сайта было сделать литературу доступной для всех, кто желает ее читать.
Использование любых материалов сайта без согласования с администрацией запрещено.
Обратная связь