Велика бібліотека української літератури
» » Історія Русів №3 - Козацькі літописи

Народное творчество Частыми поездками в Петербурге приобрел гетман в собственное и наследственное владение города Батурин и Почеп с их уездами да волости Шептаковскую и

Історія Русів №3 - Козацькі літописи

Частыми поездками в Петербурге приобрел гетман в собственное и наследственное владение города Батурин и Почеп с их уездами да волости Шептаковскую и Бакланскую, бывшие ранговые или столовые гетманские. Они пожалованы ему в вечность в 1760 году, и молва народная, пронесшая вдруг от одного края Малороссии до другого, сочинила о сем пожаловании разные толки. Одни говорили, что гетмана впредь уже не будет, а кончится сие иераршество на Разумовском, другие же доказывали, что оно утвердится в потомстве его родовитом и будет вместо избирательного гетманства наследственное герцогство Малороссийское по примеру древних, в ней бывших, наследных княжеств. Последнее мнение стало было выходить наружу. По прошествии 3 лет сочинена была просьба к императрице от лица всей Малороссии с прошением непременного гетманства в потомстве Разумовского и с показанием тому причин, крайне оскорбительных для самых просителей и их потомства. В ней без пощады озлослов-лены и обмараны были прежде бывшие правители и подчиненные малороссийские, живые и мертвые. Просьба сия значила вместе приговор и декрет на злостные поступки малороссиян, о которых двадцать девять их тридесятых долей ничего того не знали, но увлечены стали силою в ненавистные пороки и в то, что называется: «От уст ваших сужу вас». Сочинение сие было дело рук известного гетманского фаворита, почитавшогось иногда и ментором его. Другая рука, а паче гражданина природного, задрожала бы от первых почерков, так хульных и злобных на Малороссию, но тот питомец ее во всей точности исполнил пророческие и царские слова: «Иже яша хлебы моя, возвеличиша на мя запинания». Как бы то им было, но собранные в Глухов из всей Малороссии чиновники и шляхетство таковой просьбы не подписали, и сколько ни были они обольщаемы, обнадеживаемы и, так сказать, обаяны приемами и великолепиями, почти царственными, однако по одиночке и по ночам разбежались все они из Глухова. Вслед за ними посыпаны были в попиты и сотни нарочитые чиновники для подписов на той же просьбе. Но собранные в них чиновники и знатные козаки не обинуясь, сказали сим посланцам, что они такую нелепую просьбу и выдумку почитают весьма противною их правилам, привилегиям и самому рассудку и никогда на нее не согласятся. Впоследствии отплатил, говорят, гетман неудовольствие свое малороссиянам самою жестокою сатирою: он в просьбе своей аттестовал их монархине самыми коварными, злостными и подлыми людьми и тем поблагодарил им за свое гетманство. А сличая благодарность сию с благодарностью славного оного гетмана, Зиновия Хмельницкого, сего великого политика, великого вождя и удивительного воина, можно посудить и почудиться о веках и нравах прошедших и настоящих, и видеть, что в них благодетельнее и просвещеннее и что мрачно и грубо. Гетман граф Разумовский в последних числах октября месяца 1761 года отозван ко двору в Петербург, а в Малороссии для правления дел оставил обозного генерального Семена Васильевича Кочубея, подскарбия Василия Андреевича Гудовича, писаря Андрея Яковлевича Безбородька и есаула Ивана Тимофеевича Журавку. 25 декабря сего года скончалась императрица Елисавета Петровна и кончила собою знатный век для Малороссии, в которой царствование ее таковым почиталось и всегда почитается.
На престол императорский вступил племянник ее Петр III. Для возвещения о том и приведения к присяге чинов и войска прислан был в Малороссию действительный камергер Петр Кириллович Нарышкин, которого во всех малороссийских городах принимали с воинскими почестями, иллюминациями и пальбою из пушек и мортир, а он публиковал посольство свое и читал манифест торжественно в собраниях и соборных церквах с молебствиями. К присяге приводимы были чиновники и козаки, служащие и отставные, и их мужеского пола дети от 7-летнего возраста, а из городовых жителей одни их урядники и начальники, до посполитого же народа сие не касалось. Посланнику оному при окончании его комиссии и после приемов и угощений подносимы были во всех полках и городах нарочитые подарки денежные и хорошими вещами, а в Глухове от дома гетманского поднесен перстень с бриллиантами в 3000 рублей. Все же подарки малороссийские оценены до 200000 рублей, но оные учинены весьма доброхотно и прием их угождал и увеселял народ.
1 Косинський Федір — мається на увазі Криштоф Косинський (див. примітки до літопису Грабянки).
2 ...дни Нерона и Калигулы…— час правління римських імператорів Нерона (54—68 pp. н. е.) і Калігули (37—41 pp. н. е.), які уславилися своєю жорстокістю.
3 Климент VIII — римський папа у 1592—1605 pp. За його правління здійснена Брестська церковна унія 1596 p., насильне об'єднання православної церкви України і Білорусії з католицькою церквою, за допомогою якого польські феодали та католицьке духівництво сподівалися спольщити український і білоруський народи, розірвати їхні зв'язки з братнім російським народом та зміцнити своє панування на Україні і в Білорусії.
4 Вагнер Даніель Ернест (1739—1800) — польський історик, професор Лейпцігського університету, автор праці «Загальна всесвітня історія» (Лейпціг, 1775), перша частина якої присвячена історії Польщі.
5 ...возобновил в нем... древнюю Киевскую Академию, заведенную со времен последнего крещения России...— Автор «Истории русов» допускає явний анахронізм. Про існування вищої школи на зразок Київської академії в період заведення християнства на Русі нема ніяких даних. Києво-Могилянська колегія була заснована у 1632 р. внаслідок об'єднання Київської братської школи (заснована 1615 р.) з Лаврською школою (заснована 1631 р.). У 1701 р. вона одержала статус академії.
6 Трясило (Федорович) Тарас — гетьман нереєстрового козацтва, керівник селянсько-козацьких повстань проти шляхетської Польщі у 30-х роках XVII ст.
7 Павлюга (Павлюк, Бут) Павло Махнович (р. н. невід. — 1638) — гетьман нереєстрового запорізького козацтва, керівник селянсько-козацького повстання на Україні в 1637 р. проти польсько-шляхетського гніту. Після розгрому повстанців страчений у Варшаві.
8 Остряниця (Острянин) Яків (р. н. невід. — 1641) — один з керівників селянсько-козацького повстання 1638 р., гетьман нереєстрового козацтва. Вбитий козаками під час заворушення проти козацької старшини у Чугуєві.
9 Meншиков Олександр Данилович (1673 — 1729) — російський військовий і політичний діяч, сподвижник Петра І. У 1708 — 1709 pp. вів воєнні дії на Україні проти шведів. Мав земельні володіння на Україні.
10 Голіцин Михайло Михайлович (1675 — 1730) — російський військовий діяч, генерал-фельдмаршал. У 1723—1728 pp. командував військами на Україні.
11 Полуботок Павло Михайлович (бл. 1660 — 1724) — чернігівський полковник, наказний гетьман Лівобережної України 1722 — 1724рр. Був одним з найбагатших українських феодалів. Виражаючи волю козацької старшини, невдоволеної заходами царизму, спрямованими на обмеження політичної автономії Лівобережної України, Полуботок звернувся до царського уряду з проханням скасувати заборону виборів гетьмана та ліквідувати Малоросійську колегію. Звинувачений у сепаратизмі, Полуботок за наказом Петра 1 був ув'язнений у Петропавловській фортеці, де й помер.
12 Вельямінов Степан Лукич — бригадир, президент Малоросійської колегії, заснованої у 1722 р. Петром 1 у Глухові. Уславився своїми службовими зловживаннями. 1726 р. відкликаний до Петербурга.
13 Румянцев (Задунайський) Петро Олександрович (1725 — 1796) — російський полководець, генерал-фельдмаршал. З 1764 р. президент 2-ї Малоросійської колегії, генерал-губернатор Малоросії. Під час російсько-турецької війни 1768 — 1774 pp. командував російською армією, яка розгромила турецькі війська.
14 Леонтьєв Михайло Іванович (помер 1753 р.) — російський військовий діяч, учасник російсько-турецької війни 1735 — 1739 pp., київський генерал-губернатор.
15 Бірон Ернст Йоганн (1690 — 1772) — фаворит імператриці Анни Іванівни, ім'ям якого названо реакційний режим Росії в 30 — 40-х роках XVIII ст. Для біронівщини було характерним засилля іноземців, загальна підозріливість, переслідування невдоволених.
16 Розумовський — Кирило Григорович (1728 — 1803) — останній гетьман Лівобережної України у 1750 — 1764 pp., граф. Після скасування гетьманства — генерал-фельдмаршал. Будучи гетьманом, допомагав козацькій старшині закріпачувати селянство, запровадив станові старшинські суди.
17 В открывшуюсь с Пруссиею войну...— Йдеться про Семилітню войну 1756 — 1763 pp. між Австрією, Францією, Росією, Іспанією, Швецією, з одного боку, і Пруссією, Великобританією і Португалією — з другого.
18 Розумовський Олексій Григорович (1709 — 1771) — фаворит імператриці Єлизавети Петрівни, граф, генерал-фельдмаршал. Походив з українських козаків. Сприяв відновленню гетьманства на Україні.
Хотите создать по-настоящему уникальный и прибыльный интернет-магазин, который будет привлекать клиентов?
Создание интернет-магазина поможет вам стремительно развивать свой бизнес, увеличить количество продаж, а самое главное, получать высокую прибыль!
© 2014 - 2017 BigLib.info — это сокращение от Big Library (большая библиотека).
Целью создания этого сайта было сделать литературу доступной для всех, кто желает ее читать.
Использование любых материалов сайта без согласования с администрацией запрещено.
Обратная связь