Велика бібліотека української літератури
» » Повість минулих літ №11 - Література часів Київської Русі

Народное творчество 1 Цистерни. 2 Константинополю. 3 Додано з Лавр. 4 Оглашения — церковний потрійний (повчальний та

Повість минулих літ №11 - Література часів Київської Русі

1 Цистерни.
2 Константинополю.
3 Додано з Лавр.
4 Оглашения — церковний потрійний (повчальний та покаяльно-сповідний) чин підготовки до хрещення.
5 В Іп. і Хл. хибно «рожениємь», «рожденіемь»; у Новг. І «нерождениемъ».
6 Термін «подібносущий» — духоборська (напіваріанська) єресь; його обстоював константинопольський єпископ Македоній, за що й був проклятий на другому вселенському соборі; канонічне — «єдиносущий».
7 В Іп. і Хл. хибно «проповhдаша»; у Лавр. «прокляша».
8 В Іп. і Хл. хибно «вь мирь»; ; Лавр. «в Римъ».
9 Особисто жоден із пап на жодному соборі )іе був. Папа Дамас навіть легатів (своїх послів) не прислав; на соборі лише читали його сувій, що містив віровизнання Римського собору, але й це послання Константинопольському собору безпосередньо адресоване не було. Папа Вігілій, скільки його смиренно не благали патріархи та єпископи, на п1ятий собор не з1явився, хоча в цей час перебував у Константинополі; на соборі лише читали його послання; легатів він не послав. Цесароградський патріарх не зміг прибути на перший собор у Нікею через старість. Не брали особистої участі в роботі сьомого Нікейського собору єпископи Політіан, Феодор та Ілля.
10 Псалом CXLIV, 3—4.
11 Ісайя XXIX, 18. 12 Вихід ХХХ111, 19.
13 Псалом CXLIV, 3, 4, XC1V, 1, 2; CXVII, 1 або 29.
14 В Іп. і Хл. хибно «идолъслужитель»: у Лавр. «идолъ суєтних».
15 Псалом XCV, 1—4; CXLIV, 3. 1" Єванг. від Луки XV, 10.
17 Ієзекіїль XXXVI, 25.
18 Міхей VII, 18—19.
19 Поел. Павла до римлян VI, 3, 4.
20 Друге поел. Павла до корінфян V,91 17 і його ж до римлян XIII, 11, 12; V, 2; VI, 22.
21 Псалом II, 11.
22 Псалом СХХІІІ, б, 7; IX, 7, 8.
993
1 В Іп. і Хл. це речення стоїть не на своєму місці (після першого «воювати три роки»); у Лавр.— правильно.
2 В Іп. тут і далі «вола»; у Хл. і Лавр. «быка».
3 Додано з Лавр.
4 Додано з Лавр. Переяславль згадується ще 907 р., у договорі Олега з греками. Очевидно, легенда про Кожум1яку (Кирила, Микиту, Яна) виникла за часів Володимира і була внесена в літопис під 993 p. пізніше, коли складалася «Повість минулих літ».
996
1 Додано з Лавр.
2 Перевара — посудина, в якій варили мед (напій).
3 Єванг. від Матфія V, 7.
4 «Єванг. від Луки XII, 33.
5 Єванг. від Матфія VI, 19—20.
6 Псалом СХІ, 5.
7 Притчі Солом. XIX, 17.
8 В Іп. і Хл. «по градомъ»; у Лавр. «по городу».
9 Гридниця — велика зала (мабуть, окреме приміщення), де перебували гриді — дружинники-охоронці князя.
10 В Іп. «Ондроникомъ»; у Лавр. «андрихомь».
11 В Іп. і Хл. «єпископ»; у Лавр. «єпископи».
12 Віра — грошова кара за вбивство або тяжке каліцтво вільної людини; плата ця йшла князеві.
997
1 В Іп. і Хл. «вhрхъние»; верхньою землею називалася Новгородська земля; низовською новгородці називали Київську землю.
2 Лукно — діжечка з лубу.
3 Медуша — приміщення для зберігання меду (їжі і напою).
4 Додано з Лавр.
5 В Іп., Хл. і Лавр. помилково — «въ градh», «въ градhх», «в городhхъ».
6 Корчага — велика глиняна посудина, типу широкої низької амфори, з вузьким горлом.
1007
1 В Іп. і Хл. «принесени святий»; у Лавр. «перенесени святий»; тут явна помилка; у Новг. І маємо «принесени си», а в Новг. V додано «князи», тобто мовиться про померлих у попередні роки князів і княгинь; у 1044 p. сюди перенесуть останки Ярополка і Олега Святославичів; за дослідженнями, в Десятинній церкві була похована й Анна, шоста жона Володимира Свято-» славича.
1014
1 Додано з Лавр.
1015
1 Події ці тлумачать так. Святополкові, який у час смерті Володимира перебував у Києві, треба було виграти деньдва, аби влаштувати справи захоплення престолу. Він приставив сторожу до покійного батька, щоб приховати його смерть. Але бояри, противники Святополка і прихильники Бориса, вивезли тіло Володимира, і всі кияни дізналися про його кончину.
2 Римсько-візантійський імператор Константин проголосив християнство офіційною релігією Римської імперії, за що був прозваний Великим і визнаний за святого. Володимир Святославич, що запровадив християнство на Русі, тому й порівнюється з Константином.
3 Поел. Павла до римлян V, 20.
4 Премудр. Солом. XI, 17.
5 Ієзекіїль XXXIII, 11.6
6 Ієзекіїль XXXIII, 12—16, 20.
7 Єванг. від Матфія IX, 13.
8 Діяння апостолів X, 31.
9 Натяк, очевидно, на те, що Володимира не канонізовано як святого, бо далі літописець свідчить, що пам1ять його бережуть руські люди.
10Додано з Лавр.
11 Притчі Солом. XI, 7; слово курсивом додано з Лавр.; у літопису подано зворотний афоризм, бо в Біблії сказано: «Із смертю людини нечестивої зникає надія».
12 Цей заголовок в Іп. зі знаком виноски приписано внизу новим почерком.
13 Притчі Солом. І, 16, 18, 19.
14 Псалом III, 2.
15 Псалом XXXVII, 3, 18.
16 Псалом CXIII, 1—3.
17 Псалом XXI, 13, 17; VII, 2.
18 Імена відомі з «Саги про Еймунда».
19 Друга кн. Параліпоменон XVIII, 19, 20.
20 Псалом LVII, 2—5.
21 Додано з Погод, «на оусть тмы»; у Хл. це виправлено (хибно) на «оустьи смhдыни».
22 Від устя тепер висохлої річки Смядині до Смоленська приблизно 3 км
23 Псалом СХХХІІ, 1.
24 Псалом IX, 18.
25 Псалом XXXVI, 14; X, 2; XXXVI, 15, 20.
26 Псалом II, 3—7.
27 В Iп. «пути плоды» у Хл. «труда плоды».
28 Притчі Солом. I, 26, 31.
29 Імовірне місце поховання Святослава — пагорб Могила Святослава. У Никон. відзначено, що в нього був син Ян (Іван). Судячи з маршруту втечі, можна з великою1 вірогідністю припускати, що Святослав був одружений з невідомою на ім1я дочкою угорського князя (принца) Гейзи; їх у Гейзи (за угорськими джерелами) було три, шлюбні зв1язки їх відомі; тоді це буде четверта (друга по старшинству). Є давня гіпотеза, що й брат Гейзи Михаи жоною мав якусь руську княжну.
30 Даниїл V, 21.
31 Ісайя І, 6.
32 Екклезіаст X, 16.
33 Ісайя III, 1—5.
34 Kopзнo — накидка, плащ на хутрі або оторочений хутром.
35 В Іп. «на Рокъмъ»; у Лавр. «на Рокомъ».
36 У Хл. і Лавр. числа убитих нема. а в Іп. його приписано внизу сторінки (з виноскою).
37 Про це вже говорилося вище. Бориса убили 24 липня. З убивством Гліба Святополк, ясно, не гаявся, отже послав до нього гінця 24 чи 25 липня. Про цього таємного гінця дізналася Передслава і тоді ж треба було й собі блискавично організувати таємну місію) послала вістку про все Ярославові. Гонець (один чи два), міняючи коней і долаючи за добу 150 км чи й більше, прибув до Новгорода напередодні першого Спаса (1 серпня).
38 У Хл. число варягів становить шість тисяч: кількість війська Ярослава в Іп. дуже перебільшено; за Новг. І (Комісійний список), у Ярослава було чотири тисячі воїв — тисяча варягів і три тисячі новгородців.
39 Дізнавшись про вбивство Бориса, Ярослав відразу рушив у похід, витративши кілька днів на збір. У літопису далі багаторазово простежуються факти, що християнізовані князі вирушали в походи, а по можливості розпочинали й вирішальні битви, у великі християнські свята або в день свого патрона-покровителя. Перебіг подій, як і до певної міри слова «призвавши [на поміч] бога», дають підставу для твердження, що Ярослав, спасаючись від можливої загрози з боку Святополка, виступив проти нього саме на Спаса Преображення, б серпня 1015 p., після урочистого богослужіння. Прибуття його до Любеча подано вже під 1016 p., тобто на початку вересня (початок візантійського нового року). Розрахунки відстані від Новгорода до Любеча і звичайного темпу походу (ЗО—40 км за добу) визначають тривалість путі у 25—ЗО днів. Обабіч Дніпра війська стояли три місяці — у вересні, жовтні і листопаді, до заморозів.
40 Додано з- Акад.
1016
1Додано з Новг. 1.
2 Ярослав Мудрий справді був кульгавий; рентген кісток показав, що в дитинстві княжич вивихнув праву ногу, а пізніше й переламав нижче коліна; зрослася вона неправильно.
3 В Іп. «хоромь рубить нашихъ». Найновіші археологічні розкопки теж показали, що Київ був тоді забудований дерев1яними рубленими домами. У Новг. І після цих слів про хороми іде таке продовження, відмінне од тексту Іп. і Лавр.: «І почав Дніпро замерзати. А був у Святополка муж, заприязнений з Ярославом, і послав до нього Ярослав отрока свого уночі, сказавши до нього [мужа]: «Такий-то! Що ти тому велиш робити? Меду мало варено, а дружини багато». 1 мовив той муж: «Скажи так Ярославу: «Якщо ж меду мало, а дружини багато, треба під вечір дати». 1 зрозумів Ярослав, що в [ту] ніч він велить іти на січу. І відразу того вечора перевізся Ярослав на ту сторону Дніпра, а човни одіпхнули вони од берега. І тої ночі пішли вони на січу, і сказав Ярослав: «Позначайте себе. Завивайте собі голови убрусом». Далі говориться про битву і перемогу над Святополком, але матеріал цей в Іп. поданий уже під 1019 p. (ідеться про іншу битву).
Пиятика Святополка, своєрідність зашифрованої мови Ярослава (зновутаки ідея свята) і той факт, що 26 листопада було свято Юрія — день Юрія-Георгія Побідоносця, християнського патрона Ярослава Мудрого,— все це знову дозволяє говорити, особливо беручи до уваги попередні докази (див. прим. 39 до 1015 p.), що саме на світанні 26 листопада 1015 p., після майже трьохмісячного стояння, Ярослав і розпочав вирішальну і переможну битву. Можна звідси твердити також, що то го ж дня наприкінці або 27 листопада Ярослав був уже на київському столі.
4 Святополк (за актовими печатями, його друге, хрестильне ім1я — Петро) був одружениі з дочкою польського князя (наприкінці життя — короля) Болеслава Хороброго, сина князя польського Мешка І і внука князя польського Земомисла.
5 В Іп. тут спочатку було написано «ки» (тобто 28, так і в Хл., і в Лавр.), потім «к» видряпано, а «і» (тобто 10) приписано після «й»; отже, вийшло 18. Але з літопису точно відомо, що Ярослав помер 1054 p., маючи 76 літ: отже, в листопаді 1015 р. йому було 38 років, а народився він десь у листопаді 977 р.
1017
1 У Новг. І під 1017 р. сказано, що Ярослав рушив у похід до города Берестія. Отже, в Іп. мається на увазі його повернення іазад до Києва. Пожежа церков спричинилася до того. що в 1017 p., як свідчить той же Новг. 1, «заложена быть святая София Кьіевh»: за най новішими дослідженнями, це справжня ;іата закладин Софійського собору.
1018
1 В Іп., Хл і Лавр. хибно «Будыи»
2 Додано з Лавр.
3 У Лавр. «по 18 гривень»; це, мабуть, вірніше.
4 За даними польського історика Яна Длугоша, Болеслав, захопивши Київ, зробив своєю наложницею Передславу, пізніше, як зауважувалось (див. прим. 9 до 980 p.), видану, очевидно, у Польщі, за Болеслава ІІІ Рудого, де той був тоді у вигнанні і де ного осліпили. Утікаючи з Києва, Болеслав «поволік» із собою і Премиславу, у Длугоша названу, мабуть, хибно, Мстиславою (згодом її видали за Ласло Сара Лисого; див. ту саму примітку). Німецький хроністсучасник Тітмар Мерзебурзький, який наводить точні дати окремих епізодів походу (22 липня і 14 серпня 1018 p.), пише, що Болеслав захопив тоді навіть дев'ять сестер Ярослава, його мачуху, тобто СЬОМУ жону Володимира Алель (див. ту саму примітку), і невідому на ім'я першу Ярославову жону. За «КиєвоПечерським патериком», до польського полону потрапив тоді також друг Перед нави Мойсей, угрин, брат Георгія (якому 1015 p. відрубали голову, знімаючи з шиї гривну).
5 Тобто священика Десятинної церкви.
1019
' В Іп. і Хл. «пробhже»; у Лавр. «прибhжа».
Цей уривок (від слів «Його ж і по справедливості...») запозичено з «Хроніки» Амартола.
3 Додано з паримійного «Житія Бориса і Гліба».
4 Буття IV, 23—24.
5 У Біблії не сказано, що вони були братами Єноха.
6 В Іп. помилково «Ламех»; у Хл. і Лавр. «Авимелех»; біблійний Авімелех, син судді Гедеона від наложниці, після смерті батька убив сімдесятьох своїх зведених братів (Кн. Суддів IX, 5).
1020
' Це другий син Ярослава; першим від невідомої на ім'я жони, за Новг. І, був Ілля, який помер, за дослідженнями, очевидно, в 1034 p.; далі, рахуючи синів Ярослава, літописець Іллю до уваги не бере; жона Володимира невідома.
1022
' Мовиться про похід 1017 р. (див. прим. 1 до 1017 p.).
2 Цього Мстислава (за актовими печатями, його хрестильне ім'я — Костянтин) прославляв також Боян, як це свідчить «Слово о полку Ігоревім»; ім'я жони Мстислава, за Любецьким синодиком,— Анастасія
1024
1 Додано і Лавр.
1027
' За Любецьким синодиком, хрестильне ім'я Святослава — Миколай.
1030
' За актовими печатями і графіті Софії київської, хрестильне ім'я Всеволода — Андрій.
2 Після смерті Болеслава Хороброго у Польщі розпочалася довготривала боротьба за королівський престол, яку наш літописець пов'язав із пізнішими антифеодальними повстаннями.
1032
' За Татіщевим, цього ж року в Ярослава народилася дочка; це, очевидно, добре відома з французьких джерел його третя дочка — Анна-Агнеса, друга жона французького короля Генріха І Капета, апісля його смерті — третя жона могутнього французького феодала Рауля II (III), графа де Крепі і де Валуа, якого вона теж пережила. Так само добре відома з угорських джерел Ярославова дочка Анастасія-Агмунда, жона угорського короля Андрія (Ендре) І; це, очевидно, його найстарша дочка. В іс- ' ландських сагах згадується друга, мабуть, дочка Ярослава — Єлизавета (Еллісів); першим мужем її був норвезький король Гаральд III Суворий Сігурдссон; коли його вбили, Єлизавета вийшла заміж удруге, за датського короля Свена II Естрідсена, ставши його третьою жоною.
1033
1 У Лавр. після 6541 (1033) p. ідуть два незаповнені роки — 6542 і 6543 (1034 і 1035). Події, записані в Лавр. під 6544 (1036) р., в Іп. подані під 6542 (1034) p., а далі роки 6543 і 6544 (1035 і 1036) відсутні зовсім; після 6542 (1034) p. відразу йде знаменитий 6545 (1037) p. За Татіщевим, 1036 p. в Ярослава народився сьомий син Ігор (за актовими печатями, його хрестильне ім'я Костянтин, а за іншими, писаними джерелами, можливо, Юрій); жона його невідома.
1034
' За актовими печатями, хрестильне ім'я Вячеслава — Меркурій; жона його невідома.
2 У Лавр. про цей похід сказано під 1036 p. З тексту, однак, цілком ясно, що тут ідеться про події давноминулого часу, коли Ярослав тільки став київським князем (що й підкреслено словами «ввійшов у город свій», доречними в 1017 p. і зовсім не доречними тоді, коли Ярослав уже давно сидів у Києві) і ще був тісно зв'язаний з Новгородом; приєднуємось до твердження, що печеніги обложили Київ навесні 1017 p.; після перемоги над ними та пізніших пожеж (див. прим. 1 до 1017 p.) і було закладено Софію київську, яку закінчили і освятили саме 1037 p., відзначаючи 500 ліття її прототипу Софії константинопольської (532—537 pp.) та ювілей Ярослава Мудрого (див. ще прим. 1 до 1037 p.).
3 Поруб — темниця, тюрма, найчастіше підземна.
1037
' В Іп. стаття під 1037 p.— ювілейна, до шістдесятиріччя Ярослава Мудрого. Хрестильне ім'я Ярослава було Георгій, а його друга жона Інгігерд, дочка шведського короля Олафа (Олава) III (Скотконунга), -відома з ісландських саг, мала хрестильне ім'я Ірина (в черницях — , Анна,— так вона названа в житіях святих). На свою честь (Георгій-Юрій) Ярослав назвав також два городи, збу-1 давані ним.— Юр'єв у Чудській землі і Юр'єв на ріці Росі.
2 Притчі Солом. VIII, 12—17.
3 В Іп., Хл. і Лавр. «урокъ» — тобто умовлену частку майна.
1039
' Десятинну церкву могли повторно освячувати, якщо її частково перебудували (сліди такої зміни в будові, власне у фундаменті, виявлено, тільки якого вона часу — невідомо) або осквернили (але тоді мало б місце так зване мале освячення і про це літописець навіть не згадував би). Є давнє обгрунтоване твердження, що слова про те, нібито згадану церкву «спорудив Володимир, отець Ярославів», внесено до літопису помилково в пізніші часи. Тут ідеться не про Десятинну і не про Софію, а про освячення третьої церкви Богородиці (Успіння), збудованої Ярославом,— рештки великої церкви того часу розкопано на перехресті нинішніх Володимирської та Ірининської вул. Аналіз топографічного викладу в літописі показує, що саме за ціпю церквою Богородиці стояв у часи Ярослава двір і, отже, дім доместика (керівника хору сусідньої Софії, а не Десятинної церкви) на місці зниклого кам'яного терема-ротонди Ольги на теремнім дворі справді над горою «внЪ града» (під фундаментом будинку виявлено старіший фундамент). Про кам'яний терем за городом, двір доместика і межі Києва за часів Ольги говориться під 945 p. (див. тут прим. 9). Згаданий митрополит Феопемпт з'явився у Києві, як гвердять, десь у 1037 p. Про попередніх митрополитів відомості не досить певні. Новг. І налічує їх три — Леонтій, Михаїл та Іоанн, причому перші два нібито одна особа. Вважають, що Леонтій (Михаїл) був митрополитом у 992 (?) — 1008 (?) роках, а Іоанн (світське ім'я — Іона) — у 1008 (?)—1036 (?) роках.
1044
' Насправді останки князів положили в Десятинній церкві Богородиці в Києві; у Лаво. нема «в Володимири».
2 Жона Ізяслава невідома.
1047
1 За іншими історичними даними, Мойслава (Мецлава, Маслава), цього бунтівного мазовецького вельможу, убив сам Казимир.
1051
1 Додано з Лавр. Ларіон (їларіон), автор знаменитого «Слова о законі і благодаті», митрополитом був недовго, очевидно, до 1052 чи 1053 p., бо у Новг. І під 1055 р. уже згадується, як діючий, новий митрополит грек Єфрем. Можливо, що їларіон десь 1053 p. помер. Але є гіпотеза, що його скинули з митрополитства і він у неділю 7 листопада 1053 p. постригся під іменем Никона в ченці Києво-Печерського монастиря, далі став тут ігуменом і в 1072—1073 роках зробив літописне зведення. :
2 Тобто на Афон.
3 Сюди. очевидно, зараховано й час, коли Антоній вперше усамітнився в печеру тобто, дгсь у 1033 p., ще за княжіння Ярослава Мудрого.
4 Устав Студійського (Студитського) монастиря із церквою Іоанна Студита, заснованого в Константинополі ще в середині V ст., відзначався особливою строгістю.
5 Хто був автором літописної статті про заснування Києво-Печерського монастиря — точно невідомо. Але в «КиєвоПечерському патерику» подібні слова говорить про себе Нестор-літописець, автор і «Житія Феодосія Печорського»: «приидох же и азъ к нему, худый и недостойный аэъ рабь Несторь, и приять мя, тогда лhтъ ми сущу 17 от рожден ia моего».
4 Устав Студійського (Студитського) монастиря із церквою Іоанна Студита, заснованого в Константинополі ще в середині V ст., відзначався особливою строгістю.
5 Хто був автором літописної статті про заснування Києво-Печерського монастиря — точно невідомо. Але в «КиєвоПечерському патерику» подібні слова говорить про себе Нестор-літописець, автор і «Житія Феодосія Печорського»: «приидох же и азъ к нему, худый и недостойный азъ рабь Несторь, и приять мя, тогда лить ми сущу 17 от рожденіа моего».
1053
' Що перша жона Всеволода Ярославича, мати Володимира (його хрестильне ім'я — Василій) Мономаха, звалася Марією, про це свідчать найновіші сфрагістичні дослідження; за гіпотетичними даними Видобицького синодика, вона мала ім'я Анастасія; це, очевидно її друге ім'я. Марія була дочкою ві зантійського імператора Константина І) Мономаха не від його тоді зовсім ста рої третьої жони Зої, дочки візан тійського імператора Константина VIII а від фаворитки (потім — четвертої жони) Скліриня. Померла Марія, за Татіщевим, 1067 p.
1054
' Додано з Лавр.
2 Додано з Акад.
3 Цей мармуровий саркофаг із останками Ярослава (та іншими) і досі стоїть у Софійському соборі. За черепом Ярослава відтворено скульптурний портрет князя.
1059
' Стрий — дядько по батькові: вуй, вуйко — дядько по матері.
1063
' Коли в засуху дуже міліє озеро Ільмень, то буває, що ріка Волхов тече назад.
2 У Хл. і Лавр, сказано, що тоді весь Новгород спалив Всеслав Брячиславич.
1065
1 ' Ім'я цього Гліба вибито на знаменитому Тмутороканському камені: «вь Вhто. 'зфоз' (тобто 6576—1068 року) івді[кта] Т (6) глhбъ князь мhрилъ їмо (ре) по лєду от тьмутороканя до |ридва. Тиді (10 000 і 4 000) сяжє [нъ] ».
2 Додано з Акад.
3 Комета Галлея; у перигелії була 122 і7 березня 1066 p., увечері стала з'явитися з 24 квітня.
4 Додано з Лавр.
5 Звідси починаючи і словами «що й сталося» кінчаючи, іде текст, запозичений із руського компілятивного «Хронографа за великим викладом», де використано «Хроніку» Амартола та її продовження.
6 Відомості про це Амартол запозичив із Біблії (Друга кн. Маккавеїв V? 1—4); можливо, тут ідеться про марево, міраж (повторно про це в літописі занотовано під 1113 р.); за іншими даними, тут також мовиться про комету Галлея, яка була в перигелії 163 p. до н. е.,— але тоді матимемо деяку неузгодженість, бо Антіох IV Єпіфан Славний помер 164 р. до н. е. під час походу на Єрусалим. Про цю саму комету Галлея говориться й далі: вона була в перигелії 66 p. до н. е. і 15 листопада 530 p. Точні дати метеоритних дощів (зорелет) •відомі з китайських хронік.
7 В Іп., Хл. і Лавр. хибно «вь Африкии», в Амартола і Акад. «въ Фракии».
8 Поприще — міра довжини, близько 700 -и.
1066
' Катепан — імператорський намісник, вищий воєначальник.
2 За Воскр., у Ростислава (за Татіщевим, його друге ім'я Михайло) був брат Ярополк, існування якого, однак, викликає сумніви. Жона Ростислава, за Густ., мала ім'я Ланка і, за даними Татіщева, який хибно називає її Анною, після смерті мужа вона хотіла з дітьми (тобто з синами Рюриком, Володарем, Васильком і дочкою) їхати в Угри до свого батька. Але великий князь київський Ізяслав Ярославич дітей їй не віддав і їхати не дозволив. Генеалогічні дослідження показали, що Ланка (Ілона, Олена) була дочкою угорського короля Бели І, який помер 1063 p. Отже, Ланка збиралася в Угри до своїх рідних братів — Гейзи (з 1074 p. короля Гейзи І) чи Ласло (з 1077 p. короля Ласло І Святого), де й вийшла заміж удруге за хорватського короля Дмитрія Звонимира. Після його смерті у 1089 p. Ланка, як видно, знову повернулася на Русь, до свого сина Володаря, бо 1097 p. з'являється на сторінках Густинського літопису.
1067
1 Про цю битву говориться і в «Слові о полку Ігоревім»: «На Немизь снопы стелють головами...»
2 В Іп. «июня», у Хл. і Лавр. «іуля».
3 Додано з Новг. І.
1068
' Додано з Лавр.; в Іп. тут змістова помилка, бо пропущено слова «русьскыи князи, и поб'ьдиша».
2 Звідси розпочинається вставлене в літопис «Поучения про кари божі», яке гіпотетичне приписувалось Феодосієві Печерському.
3 В Іп. і Хл. хибно «вредомъ»; у Лавр. «ведромъ».
4 Іоїль II, 12.
5 Ісайя XLVIII, 4.
6 Амос IV, 7, 9, 10; вільний і скорочений виклад.
7 Додано з Лавр.
8 Малахія III, 5 — 7, 10, 11, 13, 14; вільний виклад.
9 Ісайя XXIX, 13.
'° Притчі Солом. І, 28.
" Іоїль II, 23 — 25.
12 Русалії — древньослов'янське поганське свято-моління русалкам (вілам); відзначалося чотири рази на рік — 25 грудня, б січня, на русальну неділю (див. прим. 1 до 1177 p.) і на Івана Купала (24 червня).
13 Ізяслав подався по допомогу в Польщу до свого родича, Болеслава Сміливого (з 1076 p. короля польського), сина тітки Ізяслава ДобронігиМарії, що була замужем за- Казимиром І Відновителем, і водночас небожа жони Ізяслава Гертруди-Олісави, сестри того ж Казимира.
14 В Іп. «руками яша», у Хл. «рукама яша»; у Лавр. «яша рукама», — всюди хибно.
1069
' Про цю втечу Всеслава (жона його невідома) потай од киян говориться і в «Слові о полку Ігоревім»: «Скочи оть нихъ лютымъ звhремъ въ плъночи изъ Бhлаграда, обhсися синь мьглh».
2 У Мстислава залишився син Ростислав від невідомої жони.
:і У Новг. I тут додано, що тоді погоріло Подолля (у Києві).
1070
' В Іп. і Хл. хибно «оу Всеслава»; у Лавр. «у Всеволода».
1071
' В Іп. і Хл. хибно «начаста»; у Лавр. «нарицаху».
2 В Іп. «в лодьях», у Хл. «в лодіи».
3 В Іп. хибно «мечтавше», у Хл. «метавше».
4 Додано з Лавр.
5 В Ід і Хл. «побhдити»; у Лавр. «погубити»; у Новг. І «побити».
Хотите создать по-настоящему уникальный и прибыльный интернет-магазин, который будет привлекать клиентов?
Создание интернет-магазина поможет вам стремительно развивать свой бизнес, увеличить количество продаж, а самое главное, получать высокую прибыль!
Рейтинг@Mail.ru Яндекс.Метрика
© 2014 - 2017 BigLib.info — это сокращение от Big Library (большая библиотека).
Целью создания этого сайта было сделать литературу доступной для всех, кто желает ее читать.
Использование любых материалов сайта без согласования с администрацией запрещено.
Обратная связь